Після розмови з демоном ми вирішили, що най поки почекає, і вирішили розібратися все ж з Джексерою...
Коли ми йшли до старого складу, то очікували зустріти там бандитів, побачити якісь оборутки або щось на кшталт цього. Але ми точно не очікували, що там буде сила-силенна нежиті, крізь яку нам довелося прокладати собі шлях силою...
Голова одного скелета летить у бік якоїсь шафки, іншого - на полички, й там губиться серед різноманітних товарів. Третій скелет отримує смачного стусана й своєю спиною пробиває стелаж, з якого падають і розбиваються пляшки з якоюсь рідиною. Судячи з запаху - алкогольною... Навіть якщо ми переплутали склад і зараз трощимо чиєсь майно - ми йому віддячимо грішми за цю розвагу!..
Безлад наші персонажі влаштували неймовірний. Обидва з наявних у групі героїв здатні так або інакше руйнувати перешкоди... то можете уявити, як в усі боки розліталися шматки столів, книжкових полиць, та й суперники, яких на них штовхали. До речі, друга кімната, яка вимагає або стрибати, або бити суперників майже одного за одним, для нас стала не настільки важкою, адже зачистили ми її від перешкод майже миттєво!
А ось у наступній... Я наче трохи перестарався з висотою цих хлопців, проте виглядали вони на полі епічно! Просто порівняйте розміри!
Знищили ми їх... навіть не знаю, у один момент нам здалося, що нас на фарш пустять. Але потім ми якось усе ж зібралися, й здолали їх. І навіть ніхто з нас не загинув. Повторюсь, що ми граємо повністю кооперативно з конкретним вибором тактики, але зі збільшеним на 1 рівнем складності.
Цих іноксів ми здолали, але торговка втекла. Вирішили піти за порадою до Завірюхи, дивної жінки-чарівниці, яка наче здатна нам розповісти, де шукати утікачку. Наша нова "знайома" відправила нас в якусь печеру принести їй якусь сферу. "Послуга за послугу", як вона сказала...
Спочатку на шляху до печери нас прокляв якийсь клятий інокс. Наші обличчя йому не сподобалися. На своє б подивився! А потім ще й в печері було надто холодно, що вплинуло як на мобільність червоного, так і на якісь там технічні приладдя блохи. Хиленькі вони, не те що ми, савваси!.. А звідки цей вовче виття? От дідько...
Печера з усім террейном і мініатюрами виглядала просто неймовірно. Я вкотре і вкотре милувався з усіх боків усім цим і мріяв, коли ж я його пофарбую!
І от наш червоний переводить дух і кидається вперед в останній ґрот цієї печери. А потім звідти долинає какофонія звуків: його лайка, виття вовків, завивання духів і гуркіт від тих клятих демонів... Але наш напарник молодець, зміг утримати увесь цей натовп, доки ми не підбігли, і навіть ласти при цьому не склеїв. Час бити морди!
Остання кімната була ну надто забита суперниками, через що пересувати фігурки було доволі складно. Але ви тільки подивіться на це все і уявіть ту пригоду, в яку ми втрапили! Я вже казав, що у повному захваті від цього?
Остання битва була неймовірно складною. Загалом, сильно допомогла мамина карта на атаку в великій області, татові щити і моє лікування. Плюс моя нова улюблена карта, яку я здобув на 4 рівні, і яка дозволяє кидатися камінням на відстані. А потім це каміння ще можна пересувати й завдавати додаткових пошкоджень! Мій персонаж нарешті починає розкривати свій потенціал! Хоча тут все може піти шкереберть, коли ти плануєш різні варіанти, і раптом все це нічого не варте, адже морозний демон просто тебе паралізує холодом, і ти стоїш, наче дурень... Але в цьому і крутість цієї гри, що потрібно якось підлаштовуватися під велику кількість можливих сценаріїв!
Зараз трохи затримаємось, бо на наступний сценарій мені потрібно багато фігурок, які ще у мене не зроблені навіть в електронному форматі. Сподіваюсь, за тиждень-два встигну зробити, щоб надто не відкладати, бо якщо загубити цей ритм гри, то потім до неї важко буде повертатися...
І ще спробував просто окремо сфотографувати першу кімнату, адже тепер всі бандити у мене пофарбовані. Тепер вони ну дуже живі й атмосферні!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.