Довбана війна не дозволяє надто десь поблукати з фотоапаратом, потішити себе якимись знімками. Дім-робота-дім-робота, влітку, на щастя, є поки можливість побути на природі в селі, хоч там рештою пташок помилуватися.
На основній роботі особливо нічого цікавого не відбувається, щоб його хотілося записати собі у спогади... Уроки, тривоги, відключення світла, контрольні... Дитячий садок. Не надто цікаво комусь, якщо будуть читати, та й самому про це згадувати зовсім не хочеться потім...
Про переклади теж особливо нічого розписувати не будеш (і знову, привіт настілки)...
Читати я останнім часом щось мало став. Треба надолужити, тим паче, що і "Колесо часу" придбали, і "Експансію". Є куди поринути. Але на все якось часу не вистачає.
От і виходить, що пишу здебільшого про настілки, про те, які купуємо, які емоції, як граємо, що з ними робимо, як прикрашаємо. Своєрідна форма ескапізму у цей довбаний час... Може, треба буде якось спробувати думки позаписувати якісь інші. Якщо будуть в голову приходити... Ну хоч окремий паперовий "Щоденник позитиву" точно не забувати вести, хоч останнім часом там по одному реченню всього лиш. Та й думки це тренувати буде. Бо якось вони засихають останнім часом...
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.