Думка №.... Хроніки Аркгема. Підготовка

     Намагаюся свій не надто добрий настрій лікувати настілками. І, хоч я терпіти не можу вставляти роздруківки перекладу в карти, цього разу вирішив відійти від своїх "принципів", щоб спробувати зіграти у свою гру №1!

     Шкода, але у мене немає жодного повного циклу окрім бази (ну ще й доповнення "Return..." до нього). Ну, якось спробуємо. Може додрукуємо щось для інших "баз", хоч це й буде важкувато. А поки що ми без жодного ігрового плану (а просто за тими, хто сподобався) відібрали собі дослідників, які вирушать... досліджувати жахіття Аркгема. І, ох-хо, компанія зібралася у нас...

     Всі троє дослідників містять риси вартових. Ба більше, двоє із них - це практично "чисті" вартові! Добре, що я складаю колоди як заманеться (сюжетно + тільки по одній копії карти в кожну колоду), і у нас вистачило на всіх!

     Трактування персонажів власне і доволі художнє, може трохи відрізнятися від загальноприйнятої ідеї та історії!..

Війна ніколи не змінюється...

     Перший персонаж тата - Марк Герріґан. Колишній солдат, який втратив свою дівчину саме через цих потвор, на яких і починає полювати, щоб захистити інших.

     Солдат вміє дати раду зброї! Він вправний з кольтами 32 і 45 калібрів, носить мачете, мисливський ніж та кукрі. Ні у заряд динаміту на всякий випадок! І хто знає, яку зброю він здатен знайти під час свого шляху помсти!

     Союзників у Герріґана небагато, він звик покладатися здебільшого на себе. У нього лиш старий контакт-авантюрист, який може зрідка поставляти припаси... 

     Герріґан - непохитний військовий, з доброю фізичною підготовкою, який може вчасно перехопити ініціативу, або прийняти удар на себе. Він доволі стійкий, здатний у критичні моменти відтягнути увагу ворогів на себе. І не гребує можливістю відгамселити когось, щоб допитати. Служба зробила його хоробрим, загартованим в боях, розвинула спритність рук. Також йому постійно довелося бути пильним, що зараз допоможе в пошуку зачіпок. Ну і загалом, який же військовий обійдеться без аптечки, ліхтарика, люльки і схрону з припасами? Шкода тільки, що контузія і смерть дівчини розвинули у нього легкий психоз, який інколи може призвести до того, що він втрачає голову й починає бити своїх ворогів з несамовитою люттю...

     І, звісно, він би не вижив на війні без тактики. Чогось він навчився сам, а чогось - від інших, як друзів, так і ворогів. За потреби він здатен розчинитися в натовпі, знайти якесь укриття або забарикадуватися. Він також непогано знає Аркгем, завдяки чому може провести когось коротким шляхом, прикриваючи відступ. Навіть якщо справи підуть кепсько, він здатен імпровізувати й ще не одна тварюка відчує на собі силу його зброї... навіть коли там закінчуються патрони!

Ми маємо ставити під сумнів все, що знаємо...

     Персонажка мами - Керолін Ферн, психологиня. До неї як раз звертався за психологічною допомогою від кошмарів Герріґан, коли у місті почалася вся ця катавасія. Пильна, уважна і допитлива жінка, яка завжди намагалася бути раціональною, покладатися на ґрунтовні джерела, раптом усвідомила, що сни її пацієнтів насправді можуть бути не просто снами... І, певно, тепер їй доведеться не лише лікувати психологічний стан, а й фізичний. І не лише у своїх пацієнтів...

     Тендітна жінка не надто вправна у використанні вогнепальної зброї, але свого часу один авантюрист, якого вона лікувала від психічного розладу, навчив її користуватися холодною зброєю, тож вона завжди носить з собою ніж для самозахисту (і десь ще й мачете приховала)...

     Мало хто із знайомих може до кінця зрозуміти Керолін. Вона здається холодною й відчуженою, не надто добре вміє працювати в команді, але в важкі моменти здатна без страху постояти як за себе, так і за тих, хто потребує допомоги. Вона не буде кидатися з головою в бік небезпеки, а радше спробує уникнути прямого зіткнення чи заплутати своїх недругів. Вона здатна знаходити потрібну їй інформацію як шляхом довгого аналізу й дедукції, так і розпитавши потрібних людей.

     Однак останнім часом оточуючі перешіптуються, що жінка вживає надто багато знеболювальних, а зрідка серед її припасів можна помітити навіть невеликі флакони, від яких тхне алкоголем. Подейкують, що вона щось шукає, звертається до заборонених оккультних знань, стала просто одержима цими пошуками. І хоч частина цих чуток дійсно правдиві, Керолін їх ігнорує. Вона не втратила ясність розуму. Навпаки, вона усвідомила - те, з чим зараз доведеться зіткнутися, не можна дослідити під лупою чи прогнати ліхтариком наче тінь. Ці потвори не знають жалю, і тому їх потрібно лише знищувати, щоб захистити безневинних. Герріґан розповів їй, що тварюки так само стікають кров'ю, так само вразливі. А тому потрібно лише прикласти більше зусиль, щоб зрозуміти, як саме можна їх долати...

"Немає надто великих, надто маленьких, надто дивних чи надто небезпечних справ..."

     І, нарешті, мій персонаж - приватний детектив Джо Даймонд, який мені подобається з першого разу, коли я його побачив, але яким у мене ніколи надто добре не виходило грати...

     Цей чолов'яга знає свою справу. Він не надто хоробрий, але інколи може вас здивувати й звик бути підготовленим. Він не виходить з дому без збільшувального скельця, ліхтарика та компактного набору для зняття відбитків пальців. Кілька виконаних замовлень для доволі багатих людей дозволили йому зібрати непоганий арсенал: ножі, кийки, вогнепальна зброя різних калібрів. У нього навіть приховано кілька в'язок динаміту, про які він не надто полюбляє кому розповідати. 

     А історій у нього до біса. Інколи він може сісти разом зі своїм довіреним доктором Крістофером, відкласти свій надійний кольт, запалити люльку і вкотре почати обговорювати ту справу, яка до сих пір висить у нього в теці "Незавершена". Уважний, пильний та обізнаний - його дедуктивним здібностям здатні позаздрити багато інших детективів. Він буде обшукувати місце злочину, доки не знайде всі докази. Озброєний неймовірними інтуїцією, здатністю до послідовного аналізу та вмінню допитів, він зазирне під кожен камінчик і відшукає істину.

     Життя приватного детектива змушує тебе покладатися не лише свою підготовку, знання міста й уміння вчасно втекти чи щось зімпровізувати, а й на значну кількість контактів: у поліції, серед бібліотекарів, науковців. Джо розуміє, що вміння працювати в команді може врятувати його шкуру. Як того разу, коли сторожовий пес врятував його від бандитів. Навряд це можна назвати справжньою взаємодопомогою, адже Джо пробрався на ту територію без запрошення, але все ж...

     Він більше поважає логічний спосіб розв'язання проблеми, буде маневрувати й блокувати до себе прохід. Але якщо вже доведеться боротися не на життя, а на смерть, він не вагатиметься, й битиме з усіх сил.

    Однак він нікому не розповідає, що у нього є значні проблеми з мафією. Чи він винен їм величезну суму грошей, чи він не зміг виконати якесь їхнє замовлення, але інколи до Джо приходять люди, які не схожі на тих, від кого можна просто так здихатися...

     Ось такі у нас вийшли персонажі. Цікаво, як вони покажуть себе в грі, і які історії ми зможемо з ними отримати!