Думка №.... "У космосі ніхто не почує твого крику..."

     Сьогодні просто неймовірний день! Я отримав посилочку з першою базою Nemesis та усіма доповненнями до неї. Брав з рук, переплатив достатньо, але все запаковане й новеньке!

     Частково я вагався, чи потрібна вона, адже "Lockdown" цілком самостійна й цілісна, тим паче, що у мене є ще оті мутанти-рослини, тобто регравальність непогана. Але мені все ж дуже кортіло зібрати повну колекцію, тим паче, що в минулому році вона у мене стрибнула в рейтингу вгору аж на сім позицій вище. А тут потрапилося на очі оголошення про продаж всього (окрім плеймату, акрилових жетончиків і книг-кампаній) - навіть медикиня була! Зваживши, що живемо один раз, замовили ми її. І от сьогодні я став щасливим власником цих коробочок.

     Це супер! Гадаю, тим, хто знає і полюбляє "Немезиду", пояснювати нічого не потрібно. А тим, хто не знає... спробуйте за можливості. Атмосфера в ній просто неймовірна... Мініатюри, напруга, емоції - все це в ній є! Тепер ще й помножене на величезну кількість комбінацій різних персонажів та прибульців. А ще й класно, що "Aftermath" ішли з оригінальними фігурками, без зміни статі!

     Ну і, не втримався, щоб не зіграти відразу сьогодні. Щоправда, соло... Плюс, поки все розпаковував і тасував, у мене надрукувався гібернаторій і "синій мрець"... 

Капітан прокинувся із гіперсну значно раніше, ніж потрібно. Відчуваючи сильну втрату пам'яті, він виліз із капсули й побачив поруч тіло мертвого члена екіпажу. Бідолаху наче порвало на шмаття... зсередини? Незвична смерть для космосу...
- Треба розібратися, що тут коїться... - пробурмотів собі під носа капітан. Звалив на плечі мертвого соратника і попрямував до двигунів. Перше правило космічних подорожей - переконайся, що двигуни справні... 

Один двигун довелося лагодити, а от інший був справний... Ну й добре, на двох можна долетіти в аварійному режимі. Корабель здавався порожнім, от тільки... капітану здалося, наче за ним хтось крадеться. Хтось непомітний і прудкий. Легкий шум в коридорах, якими він щойно пройшов... силуети. Та ще й дивний слиз, яким була сповнена вся каюта, і який майже повністю його обліпив...
- Та що ж тут, в дідька таке?! І де ця операційна...

Нарешті, за ще одним рогом капітан знайшов операційну. Огляд мертвого тіла дав дуже дивні результати - присутність чужорідних частин, зламані кістки та порвані м'язи... комп'ютер видавав речі, які не сприймалися ще досі трохи ошелешеним розумом капітана. Але він знав точно одне - треба летіти на Землю й доповісти кому потрібно... Час іти в кабіну керування...

Запах горілого пластику... Гібернаторій почав горіти й вогонь поступово поширювався кораблем. Та ще й у генераторній щось іскрило. Загасити пожежу було нічим, і капітан закрив за собою двері, сподіваючись, що це трохи обмежить поширення вогню. Лабораторія виглядала порожньою. Аж раптом з вентиляції випала якась химерна потворна істота й чкурнула в бік капітана. Перша куля з вірного револьвера пролетіла повз тварюку, але друга вклала істоту на місці. Капітан не наважився підійти ближче до решток істоти, а лиш побіг у легкій паніці до кабіни... 

- Та що ж тут, в біса, коїлося?! - ледь не викрикнув капітан, аналізуючи курс корабля. - Венера? Венера, %$%& її?! 
Глибокий вдих і капітан почав переналаштовувати курс корабля. Це займе час... а він не впевнений, що його достатньо...

Щойно капітан натиснув кнопку вводу координат, як за його спиною почувся дивний шум. Рефлекси колишнього солдата кинули його убік, й він побачив ще химернішу істоту - десь майже удвічі вищу за себе, вкриту хітиновим панциром, з велетенськими кігтями й двома... хвостами?! І як раз цим хвостом істота намагалася його щойно вдарити...

Не сподіваючись влучити, капітан почав стріляти в істоту зі свого револьвера, відступаючи у коридор, спрямований до гібернаторію. Так, там все палає. Так, там хтось пробив капсулу... але там можна спробувати заховатися, доки корабель не піде в гіперстрибок. І може це змусить цих почвар здохнути!

Промайнувши коридор, капітан побачив важіль, який зачиняє двері. Він на ходу смикнув за нього й побіг далі. За його спиною істота ревіла, але тепер їх відділяло кілька сантиметрів сталі... Ще один коридор, ще один важіль і ще одні двері зачиняються... Тепер ця тварюка не так швидко до нього добереться. Але... раптом на кораблі є ще такі?! У лице капітана пахнуло теплотою. Десь попереду палав ще один відсік... 

Десь позаду почувся несамовитий гуркіт. Схоже, істота розтрощила перші двері... Капітан збільшив швидкість. Шанси ще є. Головне не зустріти інших... Чомусь капітан був впевнений, що ця тварюка тут не одна...

Там, за рогом, - гібернаторій. І шанс на порятунок! Ще трохи...
Аж раптом корабель струсонуло. Останнє, що почув капітан до того, як судно розірвало на шматки від вибуху, було виття десятка інопланетних істот... 

     Виграти? Та ні, це гра не про виграш. Люди надто слабкі, щоб вдало чинити опір подібним тварюкам. Ця гра - про ось такі історії, де ти намагаєшся знову й знову врятуватися, і тобі не вдається це буквально в останню мить. Цим вона й неймовірна!